1. Стосунний до ополчення (народного війська, добровольчого формування), властивий йому, що належить йому.
2. Стосунний до військовослужбовців ополчення, до ополченців.
ополченський
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Та невже, — думав Януш, — й козаки разом з церквою мовчки згоріли?..» — Пане сотнику, — до Наливайка, мляво ступаючи зіпрілими в чоботях ногами, підійшов ополченський капітан. — Я вам не наказую, а прошу як брата.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |