ополченець

[opolt͡ʃɛnɛt͡sʲ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Учасник ополчення — добровольчого військового формування, створеного для допомоги регулярній армії під час війни або в надзвичайних ситуаціях.

  2. Військовослужбовець територіальної оборони або добровольчого підрозділу, який бере участь у захисті країни, часто на добровольчих засадах.

  3. Історично — ратник народного ополчення, міліції.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ополченець, р. ополченця, д. ополченцеві, з. ополченця, о. ополченцем, м. ополченцеві, к. ополченцю

Більше записів