оборона

1. Система заходів та дій, спрямованих на захист держави, території, населеного пункту, військового об’єкта або окремих осіб від нападу, вторгнення, агресії з боку зовнішнього ворога.

2. Вид військових дій, основною метою яких є відбиття наступу противника, утримання займаних рубежів і позицій, завдання йому максимальних втрат.

3. (у спорті) Група гравців у командних іграх (футбол, хокей тощо), основним завданням яких є захист власних воріт або кошика від атак суперника.

4. (юр.) Позиція, права та дії обвинуваченого (підсудного) або його захисника в судовому процесі, спрямовані на спростування звинувачення чи зменшення відповідальності.

5. (перен.) Активне захищення, відстоювання своїх поглядів, прав, інтересів або захист когось, чогось від нападок, критики.

Приклади:

Приклад 1:
Минули могили, стали — під селом чорніли бурти землі, насипані хлопами, — їхня оборона. Стояла рання весна.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
IV Цілу ніч у пригороді йшла тихо, але й безупинно робота: насипались землею лантухи, плелися тури з верболозу і набивалися глиною, уставлялися в дві а й в три перії дубові мажі, окуті добре залізом, — найкраща оборона рухома супроти нападу кінниці, — підглибшались рови і окопи, перетаскувались майже на плечах бойові всякі прилади — гармати, діла і гаківниці. Поважно, порядно, без зам’ятні, з безперечним послушенством сотниковій волі, з епічним спокоєм і навіть веселим гумором чинилася справа.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”