Словник Української
1. Жінка або дівчина, яка виступає з критикою, запереченням або вступає в суперечку з кимось, обстоюючи протилежну думку, позицію чи теорію.
2. Жінка або дівчина, яка є супротивником у змаганні, дискусії, науковому диспуті, судовому процесі тощо.
3. У спорті — жінка-суперниця у змаганні, поєдинку або грі.
1. Місцева назва (переважно в західних регіонах України) для невеликого лісового озера, ставу або болотистої заплави, що утворилася в результаті підтоплення ґрунтовими водами або розливу річки.
2. Власна назва географічних об’єктів (річок, урочищ, сіл), що походить від загального терміна, наприклад, річка Опонець у Волинській області.
1. Той, хто виступає проти когось або чогось у суперечці, дискусії, змаганні або конфлікті; противник, супротивник.
2. У спорті та іграх: учасник змагання, що грає на протилежній стороні; суперник.
3. (У спеціальному вжитку) Особа, яка офіційно виступає з критичним розбором або запереченням під час захисту дисертації, обговорення наукової роботи тощо.
Дія за значенням дієслова «опонувати»; висловлення заперечень, критичних зауважень або аргументів проти чого-небудь, обґрунтоване спростування чи дискусія з протилежною позицією.
Процес або факт протистояння, протидії, опору комусь або чомусь.
У логіці та науковій дискусії — методологічний прийом, що полягає у висуванні та обґрунтуванні контртези або системи контраргументів з метою перевірки та уточнення певного твердження, теорії чи гіпотези.
1. (геологія) Характеристика поверхні гірських порід або мінералів, що мають вигляд наче оплавлений, з округлими формами та гладенькою, блискучою кіркою, яка утворюється внаслідок тертя під час руху льодовика.
2. (техніка) Стан або властивість матеріалу (особливо металу), що був підданий оплавленню; наявність ознак плавлення на поверхні.
1. Процес дії за значенням дієслова “оплавити” — нагрівання твердого матеріалу (наприклад, металу, скла, пластику) до стану, коли він частково або повністю перетворюється на рідину, або результат такої дії.
2. Технологічна операція в металургії, ливарному виробництві, зварюванні тощо, що полягає у розплавленні поверхневого шару або країв матеріалу для формування, з’єднання або очищення.
3. У геології — природний процес плавлення гірських порід або мінералів під впливом високої температури (наприклад, при вулканічній діяльності або ударі метеорита).
1. (техн.) Такий, що піддається оплавленню; здатний плавитися або бути розплавленим за певних умов.
2. (про матеріал, поверхню) Покритий тонким шаром розплавленої речовини (наприклад, скла, глазурі, полімеру) з метою захисту або надання певних властивостей.
1. Процес перетворення твердої речовини на рідину шляхом нагрівання до температури плавлення; плавлення.
2. Технологічна операція в металургії, ливарному виробництві тощо, що полягає у нагріванні матеріалу (металу, шихти) для отримання розплаву.
3. Утворення розплавленої зони (оплаву) на поверхні матеріалу під час зварювання, різання або інших видів термічної обробки.
1. Піддавати метал, скло чи інші матеріали дії високої температури для надання їм рідкого стану; розплавлювати.
2. (у технології) Обробляти поверхню матеріалу (наприклад, металу) розплавленим шаром іншої речовини для створення захисного покриття або з’єднання.
3. (переносно) Робити щось менш чітким, розмивати межі, контури або відчуття.
1. (про матеріали, перев. метали або мінерали) Нагріваючись до високої температури, переходити з твердого стану у в’язкорідкий або рідкий; частково або повністю розплавлятися.
2. (перен., розм.) Сильно грітися, розжарюватися від спеки або високої температури.