drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • оплаканий

    1. Такий, що був оплаканий, викликав смуток, жалобу або співчуття; за ним відбувався ритуал оплакування.

    2. (Переносно) Такий, що викликає глибокий жаль, розчулення або співчуття; жалісний, сумний.

  • оплакати

    1. Виразити скорботу, жалобу з приводу чиєїсь смерті або іншого нещастя риданням, сльозами, голосінням тощо; обплакати.

    2. Перен. Глибоко переживати, сумувати через втрату когось або чогось, жалкувати про щось; оплакувати.

    3. Заст. Усипати сльозами, змочити сльозами (про очі, обличчя).

  • оплакатися

    1. (док., перех.) Виразити своє горе, смуток, жаль через щось або когось плачем; облишитися сльозами, оплакувати когось, щось.

    2. (док., зворотне) Провести певний час у плачі, насліздитися; також — втомитися від плачу.

  • оплакуваний

    1. Такий, що викликає глибокий сум, жалобу або скорботу; завдає страждань, пригнічує.

    2. (У переносному значенні) Такий, що викликає співчуття, жаль через своє нещасливе, скрутне становище; нещасний, пригнічений.

  • оплакування

    1. Дія за значенням дієслова оплакувати; висловлювання скорботи, горя з приводу чиєїсь смерті або іншої важкої втрати.

    2. (у релігійному контексті) Обрядова дія, ритуальне вшанування пам’яті померлого, що часто включає голосіння, причитання.

    3. (переносне значення) Глибокий жаль, сумування з приводу втрати чогось важливого, зникнення явища, стану тощо.

  • оплакувати

    1. Виражати голосно або зі сльозами глибокий сум, скорботу через чиюсь смерть або важку втрату; голосити, ридати над кимось або чимось.

    2. (Переносно) Гірко жалкувати про втрату чогось, сумувати за чимось безповоротно втраченим або минулим.

    3. (У літературі) Складати та виконувати плач, голосіння (як обрядовий, поетичний або музичний жанр).

  • оплакуватися

    1. Виражати голосно та емоційно своє горе, смуток, жалітися на долю, часто з риданням та сльозами; голосно плакати через страждання або втрату.

    2. (переносне значення) Сильно переживати, сумувати через щось, виражати розпач або розчарування у зв’язку з якоюсь несприятливою подією чи обставиною.

  • оплата

    1. Дія за значенням дієслова оплатити; передача грошей або інших цінностей як відплата за товар, послугу, працю тощо; виплата.

    2. Грошова сума, що виплачується за товар, послугу, працю; плата, винагорода.

    3. (у бухгалтерії та фінансах) Погашення грошового зобов’язання (наприклад, рахунку, векселя) шляхом перерахування коштів.

  • оплатити

    1. Віддати гроші за товар, послугу або виконану роботу; сплатити вартість чогось.

    2. Покрити витрати, здійснити фінансовий переказ за певні зобов’язання (наприклад, за рахунок, штраф, податок).

    3. Перен. Віддячити, відплатити чимось (часто стражданням, нещастям) за вчинки; спокутувати.

  • оплатитися

    1. (розм.) Отримати плату за виконану роботу, отримати гроші як винагороду.

    2. (перен., розм.) Отримати відплату, наслідки (зазвичай негативні) за свої вчинки.