1. (про тварин, особливо про собак) ставати полювальним, набувати навичок для полювання; привчатися до полювання.
2. (переносно, рідко) вправлятися, тренуватися у чомусь; набувати майстерності через практику.
Категорія: О
-
ополячений
1. Який набув польських культурних, мовних чи національних ознак, став подібним до поляків або прийняв польську ідентичність.
2. Який зазнав впливу польської мови, змінився під цим впливом (переважно про мову, топоніміку тощо).
-
ополячення
Історико-культурний процес поширення польської мови, культури, звичаїв та релігії серед українського населення, особливо на західноукраїнських землях, що входили до складу Речі Посполитої та інших держав.
Політика асиміляції, спрямована на насадження польської ідентичності та витіснення рідної мови та культури, що часто здійснювалася адміністративними та освітніми заходами.
Мовна асиміляція — добровільне або примусове запозичення польської мови та переходу на неї в побуті, освіті, офіційній сфері з одночасним витісненням української.
-
ополячити
1. Насильно нав’язати комусь польську мову, культуру, звичаї або релігію, змусити прийняти польську національну ідентичність.
2. Історично: здійснити політику полонізації на певних територіях, зокрема українських землях, що перебували під владою Польщі.
-
ополячитися
1. Стати поляком або набути польських звичаїв, мови, культури; асимілюватися поляками.
2. Зазнати впливу польської мови, культури; набути ознак, властивих польській мові чи культурі (про явища мови, побуту тощо).
-
ополячування
Історико-культурний процес поширення польської мови, культури, національної ідентичності та впливу серед інших народів, зокрема українців, білорусів та литовців, що часто супроводжувався політикою асиміляції та зміною конфесійної приналежності (перехід у католицизм).
Політика державних органів або інституцій, спрямована на насадження польської мови, культури, звичаїв та світогляду в не-польському середовищі, що призводить до витіснення місцевої мови та традицій.
Добровільний або вимушений процес засвоєння окремою особою або групою осіб польської мови, культури та самосвідомості, часто з одночасною втратою рідної культурної ідентичності.
-
ополячувати
Насаджувати польську мову, культуру, звичаї, релігію або адміністративний устрій серед непольського населення (переважно на українських, білоруських, литовських землях), спрямовуючи на асиміляцію.
Набувати польського характеру, ставати подібним до польського в культурному, мовному чи побутовому плані (про явища, звичаї, мову тощо).
-
ополячуватися
1. Набувати польських культурних, мовних чи національних ознак; ставати подібним до поляків або приймати польську ідентичність.
2. Зазнавати впливу польської мови, звичаїв, звичаєвості; полонізуватися.
-
опона
1. Тканина, полотно або інший матеріал, яким завішують, закривають щось; завіса, заслона.
2. У церковному вжитку: завіса, що відділяє вівтарну частину храму від нави, або завіса на царських вратах.
3. Переносно: те, що закриває, затуляє щось від погляду, розуміння; покривало, завіса.
4. Застаріле: покривало, покривало на ліжко, постіль.
-
опонент
1. Особа, яка виступає проти кого-небудь або чого-небудь у суперечці, дискусії, полеміці, науковому диспуті; противник у обговоренні.
2. Противник у змаганні, суперник (переважно у спортивних, шахових іграх тощо).