ополячування

[opoljɑt͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Історико-культурний процес поширення польської мови, культури, національної ідентичності та впливу серед інших народів, зокрема українців, білорусів та литовців, що часто супроводжувався політикою асиміляції та зміною конфесійної приналежності (перехід у католицизм).

  2. Політика державних органів або інституцій, спрямована на насадження польської мови, культури, звичаїв та світогляду в не-польському середовищі, що призводить до витіснення місцевої мови та традицій.

  3. Добровільний або вимушений процес засвоєння окремою особою або групою осіб польської мови, культури та самосвідомості, часто з одночасною втратою рідної культурної ідентичності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ополячування, р. ополячування, д. ополячуванню, з. ополячування, о. ополячуванням, м. ополячуванні, к. ополячування

Більше записів