ополячення

Історико-культурний процес поширення польської мови, культури, звичаїв та релігії серед українського населення, особливо на західноукраїнських землях, що входили до складу Речі Посполитої та інших держав.

Політика асиміляції, спрямована на насадження польської ідентичності та витіснення рідної мови та культури, що часто здійснювалася адміністративними та освітніми заходами.

Мовна асиміляція — добровільне або примусове запозичення польської мови та переходу на неї в побуті, освіті, офіційній сфері з одночасним витісненням української.

Приклади:

Приклад 1:
Потім я проїхав частину Слов’янщини, бачив провал федералізму Гогенвартівського, у Відні здибавсь з земляками, у котрих не знайшов широкого розуміння справи не тільки всеслов’янської, а й української, далі вп’ять в’їхав у побідоносну Тевтонщину, де пережовував кілька часу із земляком (покійним Пригарою, професором одеським) і з одним поляком всякі слов’янсько-польсько-московсько-українські справи, нарешті достався сам з родиною в Гейдельберг і абсолютно не міг думати ні об чім, як об будущім конфлікті Тевтонії і Славії, та об тім, яку б то силу показала Славія, якби в ній запанувала федеральна демократія в дусі Костомарова — Шевченка, а не ополячення, а потім московське «обрусение». Щоб голова не тріснула, сів я писати ту статтю, котра була напечатана в «Вестнике Европы» 1872 р. під заголовком «Восточная политика Германии и обрусение».
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”