обґрунтування

1. Дія за значенням дієслова “обґрунтувати”; надання вагомих доказів, аргументів або логічних пояснень для підтвердження істинності, доцільності або законності чогось.

2. Сукупність доказів, аргументів, міркувань або фактів, що підтверджують, пояснюють або доводять певну думку, теорію, рішення, проект тощо.

3. Частина наукової, дослідницької, проектної або планової роботи, де викладаються аргументи, розрахунки та пояснення, що підтверджують її основні положення або пропозиції.

Приклади вживання

Приклад 1:
В одних «випростування» тривало, і вони невдовзі опинилися у стані «неблагонадійних», другі балансували на грані дозволеного, сподіваючись якось перемовчати й «перекліпати», а треті поступово утверджувалися на позиції охоронців режиму і штатних критиків інакодумців і, якщо продовжити відомий анекдот, не «відхилялися» навіть разом з лінією партії — саме з них вербували згодом експертів, що їх у 60-70-х КГБ використовувало для «наукового» обґрунтування своїх ідеологічних ігрищ. Шістдесятницький ренесанс набував обертів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Класична електронна теорія електропровідності металів і її дослідне обґрунтування. Виведення закону Ома в диференціальній формі із електронних представлень Численні експерименти, виконані різними вченими в XIX ст., дали багатий матеріал для створення науково обґрунт о- ваної теорії електричної провідності мет а- лів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
ТАРТАКОВСЬКИЙ ПЕТРО САВИЧ (1895-1940) Зробив в 1927 р. вагомий внесок в експер и- ментальне обґрунтування хвильових властиво с- тей елек трона. Продемонстрував дифракційний характер взаємодії електронів з енергією до 1,5 KеВ з тонкою алюмінієвою мішенню.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |