Словник Української Мови
Буква
1. Процес обміну думками, аргументами, судженнями з приводу певної теми, питання або пропозиції між двома чи більше особами з метою з’ясування різних аспектів, досягнення згоди або прийняття рішення.
2. Колективне розгляд, оцінка та аналіз якогось питання, проекту, ідеї на зборах, нараді, засіданні тощо.
3. Сукупність висловлених думок, критичних зауважень або пропозицій щодо чого-небудь; результат такого процесу.
Приклад 1:
Ми залюбки збиралися разом, самі визначали теми для обговорення (наскільки пам’ятаю, досить далекі від офіціозу). Організовували літературні вечори молодої поезії (якщо вдавалося обійти партійне керівництво — на рівні комсомольського, з легкої руки Наталки Чорної, ніяких перешкод не було).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Ідеться про принцип liberum veto, який давав право кожному депутатові перервати обговорення питання чи навіть роботу сейму, висловивши свою незгоду. Це право існувало впродовж 1573—1791 рр.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”