Словник Української Мови
Буква
1. Уважно оглядати, перевіряти когось або щось з метою знайти потрібну особу, сховані або заборонені предмети, докази тощо.
2. Ретельно досліджувати, оглядати якесь місце, територію, приміщення у пошуках когось або чогось.
3. (переносне значення) Уважно, детально вивчати, аналізувати щось (наприклад, текст, документи, справи).
Приклад 1:
поліція скрізь на вулицях перевіряти документи й обшукувати. Тільки й чутно: «Hende hoch!» І того ж вечора, кажуть, її з автомата обстріляно № 10-й трамвая, вбито водія і нім.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
І раджу вам не примушувати нас обшукувати.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”