1. (Боз) — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.

2. (БОЗ) — абревіатура, що може розшифровуватися як “Безпілотний оптико-електронний комплекс” або “Безпілотний оперативний засіб” у військовій та технічній термінології.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (заст., рел.) Обожнювання, поклоніння божеству; богопочитання.

1. Власна назва молодого французького вина, що виробляється в однойменному регіоні на сході Франції та традиційно надходить у продаж у третий четвер листопада.

2. Загальна назва легких червоних вин, переважно з сорту винограду гаме, що мають фруктовий аромат і витримуються недовго.

1. Зменшливо-пестливе від слова “бог”: божество нижчого рангу в політеїстичних релігіях; ідол, якому поклоняються.

2. Переносно: людина або явище, яке стає предметом надмірного шанування, поклоніння, обожнювання (наприклад, кумир).

3. У міфології та фольклорі: дух, істота або об’єкт, що наділяється надприродними силами та шанується в певній місцевості чи серед певної спільноти (наприклад, божок лісу, води).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “божник” — невелика ікона, образок, який часто носять на шиї разом з хрестиком.

2. Невелика домашня божниця, кивот або поличка для ікон у хаті.

3. Переносно: про людину, яку надмірно опікають, бережуть або ідеалізують (зазвичай у стосунках “кохана — божничок”).

1. Невелика шафа або поличка, де зберігають ікони, свічі, книги для молитов та інші релігійні предмети в домі; домашній іконостас.

2. Застаріла назва для вівтаря або каплиці в християнському храмі.

3. Переносно: про людину, яка веде набожне, побожне життя (зазвичай із відтінком іронії).

1. Образ, ікона, зображення божества або святого, якому поклоняються; предмет релігійного культу.

2. Заст. Бог, божество (переважно в язичницькому розумінні).

3. Перен., розм. Про людину, яку надмірно шанують, ідеалізують або яка сама вважає себе неперевершеною, бездоганною.

1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (сучасна адміністративна одиниця може змінюватися).

2. Рідкісне, застаріле позначення місцевості або поселення, пов’язане з особою на прізвище Божко або зі словом “бог” у значенні обожнювання, поклоніння.

1. У давньослов’янській міфології — божество, ідол, язичницький бог; часто вживається зневажливо або іронічно щодо чужого, несправжнього бога.

2. Переносно, книжн. — могутня, велична або грізна природна стихія або явище, що сприймається як надприродна сила (наприклад, мороз, буря, вогонь).

3. Рідко, у розмовній мові — про людину, яка має величезну фізичну силу або владу, велетень (часто з відтінком іронії або перебільшення).

1. У давньогрецькій міфології — жіноче божество, богиня; жінка надзвичайної краси, що нагадує богиню.

2. У християнстві — ікона, образ Богородиці або святої.

3. Переносно — жінка або дівчина виняткової, божественної краси; покровителька, натхненниця.