божник

1. Образ, ікона, зображення божества або святого, якому поклоняються; предмет релігійного культу.

2. Заст. Бог, божество (переважно в язичницькому розумінні).

3. Перен., розм. Про людину, яку надмірно шанують, ідеалізують або яка сама вважає себе неперевершеною, бездоганною.

Приклади вживання

Приклад 1:
І стіл, і божник із шитим рушником округи, і все так було, як і тепер по добрих людях ведеться. Одно тілько диво було в Череваня таке, що вже тепер ніде не зуздриш.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |