1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі.
-
вимушеність
1. Стан, коли щось робиться не за власним бажанням чи вибором, а через зовнішні обставини, примус, необхідність.
2. Властивість дій, вчинків, рішень, що виконуються не добровільно, а під тиском обставин, з примусу.
-
вимучування
1. Дія за значенням дієслова “вимучувати” — отримання, добування чогось шляхом фізичних або моральних страждань, надзвичайних зусиль або тортур.
2. (переносне значення) Процес створення, написання чогось з великими труднощами, коли результат дається надзвичайно важко і повільно.
-
ектоневральний
1. (в анатомії) що стосується зовнішньої поверхні нервової трубки або розташований на ній.
-
ганінгіт
Ганінгіт — власна назва мінералу, різновиду олівіну, що містить залізо та марганець; силікат марганцю та заліза з формулою (Mn,Fe)₂[SiO₄].
-
вимученість
1. Абстрактний іменник, що означає стан, який виникає внаслідок тривалого напруження, виснаження фічних або моральних сил; ознака того, що щось або хтось вимучений, стомлений, знесилений.
2. Ознака твору, дії, висловлювання тощо, які виконані без натхнення, легкості, з відчутним зусиллям і напругою; штучність, неприродність.
-
вимуровування
Процес дії за значенням дієслова “вимуровувати” — спорудження, створення чогось із цегли, каменю або інших штучних чи природних блоків за допомогою розчинної кладки.
Результат такої дії — те, що вимуровано, викладено з цегли, каменю тощо; конструкція, споруда або її частина, створені кладкою.
-
ганімед
1. У давньогрецькій міфології — прекрасний юнак, викрадений Зевсом (у вигляді орла) на Олімп, де став виночерпцем богів.
2. Астрономічний об’єкт — найбільший супутник планети Юпітер, а також найбільший супутник у Сонячній системі.
3. Переносно — про дуже гарного юнака або про чоловіка-гомосексуала (застаріле, книжне).
-
ектомія
1. (в медицині) хірургічна операція, що полягає у видаленні (вирізуванні) органу або його частини.
2. (в біології) видалення, відтинка частини організму або тканини.
-
вимперг
1. Верхня частина готичного щипця, що має форму високого вузького трикутника, часто прикрашеного ажурним різьбленням або скульптурними елементами; архітектурна деталь, характерна для середньовічної архітектури.
2. Декоративне завершення у вигляді високого гостроверхого щипця, що вінчає вікна, ніші, арки або використовується в меблях та інших виробах мистецтва готичного стилю.