Словник Української Мови
1. Прикметник до слова “гаолян”: такий, що стосується гаоляну, зроблений з гаоляну або пов’язаний з його вирощуванням (наприклад: гаолянове поле, гаолянове борошно).
2. Уживається у складі ботанічних назв для позначення рослин, споріднених із гаоляном або схожих на нього (наприклад: гаоляновий сорго).
1. (діалектне) Обмін, заміна однієї речі на іншу.
2. (діалектне) Місце, де відбувається обмін або торгівля; торг, базар.
Ектопаразит — організм, який паразитує на зовнішніх покривах тіла іншого організму (хазяїна), наприклад, на шкірі, в шерсті, пір’ї або на зябрах.
Ектопаразит — збудник інфекційної хвороби, що передається через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, вошей, кліщів, бліх), які є носіями патогенних мікроорганізмів.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (рідко, діал.) Місце, де щось вимито водою, вимоїна; заглиблення в ґрунті, утворене потоком води.
1. Однорічна зернова культура родини злакових, різновид сорго, що вирощується переважно в Китаї та інших країнах Східної Азії для виробництва крупи, борошна, на корм тваринам та для технічних цілей; сорго китайське (Sorghum bicolor var. technicum).
2. Зерно цієї рослини, яке використовується в їжу та як сировина для виробництва спирту.
Вимуштруваність — властивість або стан бути вимуштрованим; результат вимуштрування; дисциплінованість, вишколеність, досягнуті шляхом суворих, систематичних тренувань або вправ.
Ектонекзина — білок, що належить до родини хемокінів (підродина CXC), який виконує функцію хемоатрактанту для нейтрофілів та інших клітин імунної системи, бере участь у запальних процесах та ангіогенезі.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі.
1. Стан, коли щось робиться не за власним бажанням чи вибором, а через зовнішні обставини, примус, необхідність.
2. Властивість дій, вчинків, рішень, що виконуються не добровільно, а під тиском обставин, з примусу.
1. Дія за значенням дієслова “вимучувати” — отримання, добування чогось шляхом фізичних або моральних страждань, надзвичайних зусиль або тортур.
2. (переносне значення) Процес створення, написання чогось з великими труднощами, коли результат дається надзвичайно важко і повільно.