1. Член католицького чернечого ордену, заснованого святим Бернардом Клервоським у 11 столітті, також відомого як цистерціанці.

2. Член католицького чоловічого монашого ордену, заснованого в Італії в 15 столітті та названого на честь святого Бернардина Сієнського; бернардинці (офіційно — Орден Братів Менших Спостережників) були активною гілкою францисканців і мали значний вплив, зокрема, на землях Речі Посполитої.

3. У розмовній мові — монах або священик збернардинського монастиря.

1. Берманіт — мінерал класу силікатів, рідкісний боросилікат кальцію та алюмінію, що кристалізується в моноклінній сингонії. Названий на честь американського мінералога Вільяма Ральфа Бермана (William Ralph Berman).

2. Берманіт — штучний матеріал (склокристалічний матеріал), отриманий шляхом термічної обробки високорадіоактивних відходів для їх перетворення у стабільну, безпечну для довготривалого зберігання форму.

1. Горизонтальна майданчаста ділянка на схилі пагорба, яру або насипу, що перериває його крутизну для запобігання зсувам ґрунту та ерозії; також — смуга землі між підніжжям укосу споруди (насипу, виїмки) і водою або бровкою канави.

2. У фортифікації — горизонтальна ділянка (смуга) між підніжжям зовнішнього укосу фортечного валу та краєм рову.

3. У гірничій справі — горизонтальна ділянка (уступ, полиця) на борту кар’єру або відвалу, що призначена для розміщення обладнання, транспортування корисних копалин або для забезпечення стійкості уступу.

Берлінгоццо (Berlingozzo) — традиційна італійська солодка випічка, що має форму невеликого кільця або вінчика, виготовлена з пісочного тіста, зазвичай присипана цукром або мигдалевими пластівцями. Походить з Тоскани, особливо популярна у Флоренції та її околицях під час карнавальних свят.

Берлінгоццо — власна назва конкретного виду кондитерського виробу, що виконує роль гастрономічного терміна в українській мові при описі італійської кухні.

1. Рідкісна назва невеликого вітрильного судна, що використовувалося на Чорному морі в XIX столітті, зазвичай для вантажних перевезень.

2. У місцевій термінології (зокрема, на Дунаї) — невелике рибальське або вантажне судно з прямим вітрилом.

1. Історичний тип легкого швидкісного екіпажу для подорожей, запрягався четвіркою або парою коней, поширений у Європі XVIII–XIX століть.

2. Назва міста Берлін (столиці Німеччини) в українській мові XVIII–XIX століть, що вживалася поряд з сучасною формою “Берлін”.

1. Приховане природне сховище (яма, печера, глибоке лігво під корінням дерев тощо), де ведмідь проводить зиму в стані зимового сну.

2. Переносно: про глухе, відокремлене, часто неохайне житло або приміщення, де хтось замкнувся, ховається від світу.

3. Переносно: про таємне, приховане від очей місце, схованку, осередок (часто злочинної або небезпечної діяльності).

1. Урочистий жезл з дорогоцінних металів, прикрашений коштовним камінням та емблемами, який є одним з головних інсигній монарха (короля, імператора) або іншої вищої світської чи духовної влади як символ могутності та влади.

2. У геральдиці — стилізоване зображення такого жезла, що використовується як гербова фігура.

1. Історичний тип важкого пасажирського екіпажу або воза для перевезення вантажів, поширений у Європі в XVII–XIX століттях, зазвичай на чотирьох колесах з підвисним кузовом, критий.

2. Назва села в Україні, зокрема в Черкаській області.

3. Назва селища в Росії, зокрема в Калінінградській області.

1. Столиця та найбільше місто Німеччини, федеральна земля, розташована на річках Шпрее та Хафель; важливий європейський політичний, культурний, науковий і транспортний центр.

2. Історичний тип легкого швидкісного екіпажу для далеких поїздок, запряженого четвіркою або парою коней, з м’яким сидінням і відкидним верхом, що використовувався в Європі у XVIII–XIX століттях.

3. Розмовна назва вантажного автомобіля марки “Opel Blitz” або подібного німецького вантажного автомобіля часів Другої світової війни.

4. Історична назва невеликого вітрильного або весельного судна, що використовувалося на річках Німеччини та Російської імперії для перевезення вантажів.