1. Член католицького чернечого ордену, заснованого святим Бернардом Клервоським у 11 столітті, також відомого як цистерціанці.
2. Член католицького чоловічого монашого ордену, заснованого в Італії в 15 столітті та названого на честь святого Бернардина Сієнського; бернардинці (офіційно — Орден Братів Менших Спостережників) були активною гілкою францисканців і мали значний вплив, зокрема, на землях Речі Посполитої.
3. У розмовній мові — монах або священик збернардинського монастиря.