1. Властивість або якість бути добропорядним; сумлінне, чесне й законопослушне ставлення до громадських обов’язків, правил співжиття та державних законів; доброчесність.

2. (У праві) Юридична характеристика суб’єкта (особи, організації), що означає його сталість, чесність, виконання взятих зобов’язань і відповідальність перед законом, що є важливим критерієм, наприклад, при реєстрації підприємства або ліцензуванні.

1. Власна назва українського бренду кисломолочних продуктів (сирків, йогуртів, кефіру тощо), що виробляються компанією «Гадячсир».

2. (Заст., діал.) Добрий, якісний кисломолочний продукт, домашня закваска або тісто; те, що добре кваситься або перебродило.

Доброзичливість — це якість характеру, що полягає в доброму, прихильному, дружньому ставленні до когось, бажанні добра іншій людині, готовності сприяти їй.

Жінка або дівчина, яка ставиться до когось із доброзичливістю, приязно, дружелюбно; благоприятелька, прихильниця.

Уживається також як форма звертання до такої жінки.

1. Той, хто ставиться до когось доброзичливо, з добрими намірами, прихильник, доброжелатель.

2. (заст.) Той, хто сприяє чомусь, покровитель, меценат.

Властивість мовних одиниць (звуків, слів, речень), що полягає в приємності, гармонійності їхнього звучання для слуху; евфонія.

В музичному контексті — приємність, гармонійність, стрійність музичного звучання; мелодійність.

Власна назва, що позначає морально-етичну якість або принцип, заснований на добрих звичаях, традиційних нормах гуманізму, порядності та доброчесності; доброчинність, благонравність.

У конкретному контексті може вживатися як термін для позначення сукупності добрих звичаїв, звичайного права, заснованого на справедливості та добрі, або як синонім поняття “добрий звичай”.

1. Зменшувально-пестлива форма звертання до жінки, що вказує на повагу та доброзичливе ставлення (застаріле, нині вживається переважно в іронічному чи стилізованому під старовину контексті).

2. (заст.) Жінка, яка займається благодійною діяльністю, допомагає нужденним; благодійниця.

3. (заст., ірон.) Жінка, яка схильна до повчань, моралізаторства або вдає з себе благодійницю.

1. Доброчинність, благодійність; діяльність, спрямована на безкорисливе надання допомоги нужденним, філантропія.

2. Конкретний добрий вчинок, благодійний поступок; те, що зроблено на чиєсь благо.

3. (застаріле) Майно, статки, достаток, якими володіє людина.

1. Властивість добродія; сукупність позитивних моральних якостей, що характеризують людину як щиру, милосердну, готову до самопожертви на благо інших.

2. Конкретна дія, вчинок, що виявляє такі якості; благодійність, філантропія, матеріальна чи моральна допомога нужденним.

3. (застаріле) Титулування, звертання до шляхетної особи (звичайно чоловіка) у Російській імперії, аналогічне до “пан”, “шановний”.