добропорядність

Значення

1. (Соціологія) –

   Властивість або якість бути добропорядним; сумлінне, чесне й законопослушне ставлення до громадських обов’язків, правил співжиття та державних законів; доброчесність.

2. (Юриспруденція) –

   (У праві) Юридична характеристика суб’єкта (особи, організації), що означає його сталість, чесність, виконання взятих зобов’язань і відповідальність перед законом, що є важливим критерієм, наприклад, при реєстрації підприємства або ліцензуванні.

Правопис та відмінювання