1. Той, хто ставиться до когось доброзичливо, з добрими намірами, прихильник, доброжелатель.
2. (заст.) Той, хто сприяє чомусь, покровитель, меценат.
доброзичливець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови