Значення
- (Психологія) –
Той, хто ставиться до когось доброзичливо, з добрими намірами, прихильник, доброжелатель.
- (Історія) –
(заст.) Той, хто сприяє чомусь, покровитель, меценат.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доброзичливець, р. доброзичливця, д. доброзичливцеві, з. доброзичливця, о. доброзичливцем, м. доброзичливцеві, к. доброзичливцю