Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість мовних одиниць (звуків, слів, речень), що полягає в приємності, гармонійності їхнього звучання для слуху; евфонія.
- (Мистецтво) –
В музичному контексті — приємність, гармонійність, стрійність музичного звучання; мелодійність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доброзвучність, р. доброзвучності, д. доброзвучності, з. доброзвучність, о. доброзвучністю, м. доброзвучності, к. доброзвучносте