Словник Української Мови
1. (про людину) Такий, що має змішане походження, утворений від представників різних рас, національностей або етнічних груп.
2. (про речовину, матеріал тощо) Такий, до якого було щось додано, примішано в процесі приготування або виробництва; що містить у собі домішки.
1. (Кон) — власна назва міста в Гвінеї, адміністративного центру регіону Конакрі.
2. (Кон) — власна назва річки в Західній Африці, лівої притоки річки Міло (басейн Нігеру).
3. (Кон) — у шаховій термінології (від фр. “con”) — розмовне позначення ситуації, коли король опиняється під шахом і не має жодного можливого ходу для ухилення від нього (патова ситуація, але під шахом), що означає програш.
1. Визначити місце постійного проживання або юридичної реєстрації (доміцилію) особи чи організації, зокрема для встановлення її правового статусу, податкових зобов’язань або підсудності.
2. У фінансовій та банківській термінології — закріпити місцеплатіж за борговим зобов’язанням (наприклад, векселем) за певним платником у конкретному місці (банку, населеному пункті), де має бути здійснено платіж.
Властивість або якість чогось, що викликає сміх, веселість; сміховинність, кумедність.
Сукупність художніх засобів, прийомів, призначених для створення комічного ефекту в літературному, сценічному творі тощо.
Про такий, що має постійне місце проживання або перебування, зареєстроване відповідно до закону; що стосується доміцилю.
Про вексель або іншу платіжну цінну папіру, місце оплати якої спеціально зазначене та відмінне від місця проживання (доміцилю) платника.
1. Прислівник до слова “комічний”; так, що викликає сміх, має ознаки комізму; смішно, кумедно.
2. У театрі та кіно: так, що стосується комедійного жанру або виконано в комедійному ключі.
1. Доконати, довести до кінця метання чогось, розкидання; закінчити розкидати.
2. (переносно) Довести до певного стану або результату тривалою, інтенсивною діяльністю, часто з негативним відтінком (наприклад, домітатися до виснаження).
1. Те саме, що комік (у 1-му значенні): актор, що виконує комічні ролі; артист естради, що розігрує комічні сценки.
2. У давньогрецькому театрі: актор, що грав у комедіях (на противагу трагічному актору).
1. Доконати дії, вираженої дієсловом “мітати”; закінчити метання чогось, кидання у різних напрямках.
2. (у спорті, зокрема в легкій атлетиці) Доконати метання спортивного снаряда (диска, списа, молота тощо) на офіційних змаганнях, виконавши спробу.
1. Те, що викликає сміх, має ознаки комізму; сміховинне, кумедне.
2. Естетична категорія, що відображає суперечності дійсності в смішній, невідповідній формі; художнє узагальнення, висміювання суспільних, моральних чи побутових вад через їхню внутрішню порожнечу та невідповідність суті явища.