Словник Української Мови
Буква
1. (Кон) — власна назва міста в Гвінеї, адміністративного центру регіону Конакрі.
2. (Кон) — власна назва річки в Західній Африці, лівої притоки річки Міло (басейн Нігеру).
3. (Кон) — у шаховій термінології (від фр. “con”) — розмовне позначення ситуації, коли король опиняється під шахом і не має жодного можливого ходу для ухилення від нього (патова ситуація, але під шахом), що означає програш.
Приклад 1:
Це не примус, не кон’юнктура, а внутрішній імпульс. По-третє, на очах руйнується уявлення про «вічно ембріонну» Україну, яка демонструє потужні й прекрасні пориви, вічний синдром Фенікса — самовідродження (і тому незнищенна у своїй суті!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Чи наша рiч до дiла, то я б побiг мерщiй та з старостами i явивсь сюди закон сполнити. Кажiть-бо!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
Вам не довлiє нiякого рiшення iспускати без потребностi моєї, затим, що треба усякеє дiло угобзити i законнеє присовокупленiе соєдинити. А ти, гаспидська Левурда!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”