Словник Української Мови
1. Рід рослин родини тонконогових (Poaceae), зокрема вид Hierochloë odorata — багаторічна ароматна трава з довгим повзучим кореневищем, відома також під назвами «чаполоч», «турова» або «свята трава», традиційно використовувалась у обрядах та для ароматизації напоїв.
2. Народна назва деяких видів рослин, здебільшого з родини тонконогових, що мають характерний солодкуватий запах, зумовлений кумарином.
3. Топонім: назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села в Львівській області.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “зуб”: невеликий зуб, зубик.
2. Окремі виступи, загострені частини на краю або поверхні чогось, що нагадують за формою маленькі зуби (наприклад, зубці пилки, зубчики листа, зубчики на краю декоративної стрічки).
3. Окрема часточка подрібненого часнику.
1. Властивість або стан предмета, що має зубці, виступи, що чергуються з виїмками (наприклад, про край деталі, інструменту тощо).
2. Сукупність зубців на чому-небудь; зубчаста поверхня, край.
3. У техніці — параметр, що характеризує розміри та форму зубців зубчастого колеса або іншого механізму.
1. Зубчаста деталь у механізмах, що входить у зачеплення з іншою подібною деталлю для передачі руху; зубчасте колесо, шестірня.
2. Рід рослин родини розових з листям, що нагадує зубці пилки; парило (Geum).
3. Рід комах родини листоїдів, шкідників сільськогосподарських культур (Lema).
4. Зубчастий гребінець, інструмент для обробки країв виробів у вигляді рядка зубців.
1. Який має зубці, виступи, що чергуються з виїмками; зроблений у вигляді зубців.
2. У ботаніці: має по краю гострі виступи, спрямовані під прямим кутом до середньої жилки (про листя, пелюстки тощо).
3. У техніці: призначений для зчеплення за допомогою зубців; такий, що має зубці (наприклад, зубчасте колесо).
1. Властивість або стан зубчастої поверхні, наявність зубців, виступів на чомусь; характер розташування, форма зубців.
2. Техн. Сукупність параметрів зубчастої передачі або зубчастого колеса, що визначають його розміри та форму зубців (наприклад, модуль, крок, кут профілю).
3. Матем. Графік або лінія, що має вигляд ламаної з різкими злами, нагадуючий зубці.
Який має зубчастий дзьоб, з зубцями на дзьобі (про птахів).
1. Який має зубці, виступи, що чергуються з виїмками, нагадуючи форму зубів (про край, поверхню, деталь тощо).
2. У ботаніці: має гострі вирізи по краю, що нагадують зубці (про листки, пелюстки).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “зуби” — маленькі, дрібні зуби або зуби дитини.
2. Виступаючі гострі елементи на ріжучому або колючому інструменті, пристрої чи деталі (наприклад, зубці пилки, грабель, корони, шестерні).
3. Військові укріплення у формі гострих виступів на стіні замку, фортеці, бастіону, призначені для захисту та ведення обстрілу.
4. Гострі вершини гірського хребта, що нагадують за формою зуби.
1. Який має зубці, виступи, що чергуються з виїмками; з нерівними, гострими краями.
2. У ботаніці: має край листкової пластинки, облямований гострими виступами, спрямованими під прямим кутом до краю (про листя).