зубцюватий

[zubt͡sjuʋɑtɪj] Прикметник

Буква:З

Значення

  1. (Біологія) –

    Який має зубці, виступи, що чергуються з виїмками; з нерівними, гострими краями.

  2. (Ботаніка) –

    У ботаніці: має край листкової пластинки, облямований гострими виступами, спрямованими під прямим кутом до краю (про листя).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. зубцюватий, р. зубцюватого, д. зубцюватому, з. зубцюватого, о. зубцюватим, м. зубцюватім

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів