зубцьований
[zubt͡sʲoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Техніка) –
(Про край, лінію) Такий, що має зубці, виступи або виїмки, що чергуються; зрізаний, обрізаний або виконаний у формі зубців.
- (Лінгвістика) –
(Перен., про силуети, обриси) Різко порізаний, нерівний, з гострими виступами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зубцьований, р. зубцьованого, д. зубцьованому, з. зубцьованого, о. зубцьованим, м. зубцьованім