зубчатий
[zubt͡ʃɑtɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Техніка) –
Який має зубці, виступи, що чергуються з виїмками; зроблений у вигляді зубців.
- (Ботаніка) –
У ботаніці: має по краю гострі виступи, спрямовані під прямим кутом до середньої жилки (про листя, пелюстки тощо).
- (Техніка) –
У техніці: призначений для зчеплення за допомогою зубців; такий, що має зубці (наприклад, зубчасте колесо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зубчатий, р. зубчатого, д. зубчатому, з. зубчатого, о. зубчатим, м. зубчатім