зубчатий

1. Який має зубці, виступи, що чергуються з виїмками; зроблений у вигляді зубців.

2. У ботаніці: має по краю гострі виступи, спрямовані під прямим кутом до середньої жилки (про листя, пелюстки тощо).

3. У техніці: призначений для зчеплення за допомогою зубців; такий, що має зубці (наприклад, зубчасте колесо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |