1. Різка зміна напрямку, вигин, поворот (про річку, дорогу тощо).
2. Переносно: несподівана зміна, різкий поворот у розвитку подій, у житті; заплутана, складна ситуація.
3. Рідко вживане: вир, водоворот.
Словник Української Мови
1. Різка зміна напрямку, вигин, поворот (про річку, дорогу тощо).
2. Переносно: несподівана зміна, різкий поворот у розвитку подій, у житті; заплутана, складна ситуація.
3. Рідко вживане: вир, водоворот.
1. Рідкісний вид птаха з родини горобцевих, що мешкає в Австралії та Новій Гвінеї, відомий своєю звичкою крутити головою під час шукання їжі; наукова назва — *Climacteris*.
2. Переносно: людина, що схильна до несподіваних, часто безглуздих вчинків або постійно змінює свої рішення, думки; непостійна, легковажна особа.
1. Власна назва українського народного танця швидкого темпу з характерними обертальними рухами, що поширений на Чернігівщині та Сумщині; також музична форма для цього танцю.
2. (у переносному значенні) Бурхлива, вихрова подія; стрімке, несподіване розгортання дій, часто з непередбачуваними наслідками.
3. (діал.) Вихор, вихровий рух повітря; завихрення води.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. (переносно, розм.) Заплутана, складна або хаотична ситуація; безладдя, метушня, плутанина.
1. Назва села в Україні, розташованого в Чернігівській області.
2. Назва села в Україні, розташованого в Полтавській області.
1. Те саме, що закрутка — дія за значенням дієслів закрутити, закручувати; результат такої дії.
2. Місце, де щось різко повертає, загинається (про річку, дорогу тощо); крутий вигин, поворот.
3. У техніці — вид деформації тіла (деталі, конструкції), що виникає при дії крутного моменту; кручення.
4. У кулінарії — страва з тонко розкатаного тіста, начиненого солодкою або пікантною начинкою та закрученого у вигляді рулету; різновид випічки або десерту.
5. У розмовній мові — несподівана, часто неприємна подія або складний, заплутаний стан справ; крутій.
1. (розм.) Почати крумкати, видавати характерні звуки, подібні до голуб’ячого курлікання; загукати по-голубиному.
2. (перен., розм.) Почати говорити тихим, ніжним, лагідним голосом, часто з відтінком залицяння або утішання.
1. (розм.) Почати крумкати — видавати характерні горлові звуки, подібні до курчат або іншої домашньої птиці.
2. (перен., розм.) Почати говорити тихо, невиразно або з нотками незадоволення, бурмотіти.
1. (розм.) Почати крукати, видавати звуки, подібні до воронячого каркання.
2. (перен., розм.) Почати говорити похмуро, буркливо або невдоволеним тоном; нарікати, скаржитися.
1. Почати крукати, видавати характерні звуки, подібні до тих, що утворює крука (ворон, ворона).
2. Розмовно-жаргонне: почати говорити, заговорити (часто з відтінком невдоволення або іронії).