Словник Української Мови
1. Властивість або стан того, що є заданим, визначеним заздалегідь; передумовленість, обумовленість.
2. (у філософії, соціології) Сукупність об’єктивних умов, обставин, що визначають характер і напрямок розвитку явища, процесу або діяльності людини.
3. (у математиці, техніці) Конкретний набір вихідних умов, параметрів або даних, що визначають постановку задачі, роботу алгоритму чи системи.
1. (у математиці, інформатиці, техніці) Сукупність умов, параметрів або вихідних даних, що точно визначають мету, зміст та межі розв’язуваної задачі, проекту або алгоритму; специфікація.
2. (у навчанні) Конкретне доручення, вправа або проблема, яку потрібно виконати або розв’язати для закріплення знань, навичок або контролю результатів; навчальне завдання.
3. (у технологічних процесах) Встановлений режим, програма або набір команд для роботи машини, механізму або автоматизованої системи.
1. Такий, що був визначений, встановлений, призначений або сформульований заздалегідь (про завдання, умови, параметри тощо).
2. У математиці, техніці: такий, що має певні, наперед визначені властивості, характеристики або значення.
1. На значній відстані, далеко від чогось або когось; у віддаленому місці.
2. (переносно) Про надмірну міру чогось, перевищення певної межі, занадто.
Задавійко — власна назва, що походить від прізвища українського козака-повстанця Івана Задавія (Задавійка), одного з керівників Коліївщини 1768 року, відомого своєю жорстокістю у розправі над шляхтою та євреями.
Задавійко — символ жорстокого, нещадного месника або розбійника; вживається як називне ім’я для позначення людини, схильної до жорстоких, кривавих розправ.
1. (про людину) Ставати давнім, старовинним; набувати ознак давнини, втрачати сучасність.
2. (про явища, поняття, звичаї тощо) Втрачати актуальність, ставати застарілим, віджитим.
1. Робити давнім, надавати ознак давнини; перетворювати на давню річ.
2. (у переносному значенні) Робити застарілим, неактуальним; відсилати в минуле, переводити в розряд пережитих явищ.
1. (про подію, явище) Стати давнім, віддаленим у часі; застаріти, втратити актуальність.
2. (про людину) Набути рис, звичок, манер, характерних для давніх часів; застаріти у поглядах, способі життя.
1. Зробити давнім, надати чомусь ознак давнини; перетворити на давню подію або явище.
2. (переносно) Надати чомусь характеру застарілості, зробити неактуальним, віджилим.
1. Стан, коли щось (звичайно борг, зобов’язання чи право) існує протягом дуже тривалого часу, що наближає його до втрати юридичної сили або практичної актуальності.
2. У цивільному праві — стан правовідносин, коли через значний проміжок часу (встановлений законом) неможливе примусове здійснення права через суд, хоча саме право не припиняється (наприклад, за давністю строку позовної давності).
3. Переносно — застарілість, консервативність поглядів, ідей або методів, що втратили актуальність через свій давній характер.