Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан того, що є заданим, визначеним заздалегідь; передумовленість, обумовленість.
2. (у філософії, соціології) Сукупність об’єктивних умов, обставин, що визначають характер і напрямок розвитку явища, процесу або діяльності людини.
3. (у математиці, техніці) Конкретний набір вихідних умов, параметрів або даних, що визначають постановку задачі, роботу алгоритму чи системи.
Приклад 1:
Синергічна модель не вимагає цілі і звертає увагу на спонтанність виникнення організації, тобто не заданість ізФ зовні. З цих позицій, на рівні формальних організацій можливі два варіанта самоорганізації: 1) спонтанне формоутворення на основі ініціативної кооФ перації співробітників; 30 ÑÓ×ÀÑͲ ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ2) цілеспрямоване утворення відносно автономних структурних одиниць, управління якими здійснюється самиФ ми учасниками без втручання представників влади.
— Котляревський Іван, “Енеїда”