зубчик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “зуб”: невеликий зуб, зубик.

2. Окремі виступи, загострені частини на краю або поверхні чогось, що нагадують за формою маленькі зуби (наприклад, зубці пилки, зубчики листа, зубчики на краю декоративної стрічки).

3. Окрема часточка подрібненого часнику.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сам пов’язав Дарусину голову двома біленькими хустками, засунув у пазуху зубчик часнику і перев’язав ліву руку червоною ниткою (щоб не зурочили!) -та й пішов з нею попід руку на автостанцію.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”

Частина мови: іменник (однина) |