Словник Української Мови
Розтюкуватися — дієслово, що вживається переважно в розмовній мові та діалектах. Має такі основні значення:
1. Розкидатися, розпорошитися, розсипатися (зазвичай про дрібні предмети або сипучі речовини).
2. Розлізтися, розвалитися, втратити цілісність (про предмети, що розпадаються на частини).
3. Перен. Розбігтися, розійтися в різні боки (про людей або тварин).
4. Розм. Розбалакатися, розговоритися, часто про щось несуттєве або довго.
1. Навчати когось, передавати комусь знання, вміння, навички у певній галузі; здійснювати процес навчання.
2. (Застаріле) Звикати до чогось, привчатися; тренувати, дресирувати (про тварин).
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області.
2. (техн.) Пристрій або деталь, призначені для створення розтягуючого зусилля, натягу або для розтягування чогось (наприклад, розтяг у механізмі, розтяг для тросів).
3. (текст., розм.) Еластична тканина або смужка, що розтягується, зазвичай використовується в одязі (гумка, ластовиця).
4. (розм.) Процес або результат розтягування, подовження чогось; стан напруження, викликаний силою, що тягне у протилежні боки.
1. Набувати знань, умінь, навичок у певній галузі; здобувати освіту, вчитися.
2. Оволодівати якоюсь професією, спеціальністю; проходити навчання, підготовку.
3. (У живого організму) Пристосовуватися до умов середовища шляхом вироблення нових рефлексів або зміни поведінки.
1. (діал.) Той, хто розтягає щось; той, хто схильний до розтягання одягу, взуття тощо.
2. (діал.) Про людину або тварину, яка має звичку широко розставляти ноги, розтягуватися, займати багато місця.
3. (діал., перен.) Про повільну, мляву, нетямущу людину, кволягу.
1. Навчити когось чогось, передати комусь певні знання, навички або вміння шляхом систематичного навчання.
2. Підготувати когось до виконання певних професійних обов’язків або завдань, провести спеціальне навчання.
3. (у спеціальних контекстах) Навчити тварину виконувати певні дії або реагувати на команди.
1. Який має властивість розтягатися, здатний піддаватися розтягуванню без розриву; еластичний, пружний.
2. Який призначений для розтягування чогось або у якому відбувається розтягування.
1. Набути певних знань, навичок або вмінь шляхом навчання, засвоїти якусь науку, професію тощо.
2. Придбати досвід, звикнути до чогось внаслідок практики або життєвих обставин.
1. Дія за значенням дієслова “розтягати” — подовження, збільшення розмірів чогось шляхом розтягування.
2. (медич.) Травма зв’язок, сухожиль або м’язів, викликана надмірним навантаженням або різким рухом, що призводить до часткового розриву їхніх волокон без порушення анатомічної цілісності.
3. (фіз., техн.) Деформація тіла (матеріалу) під дією сил, що діють у протилежних напрямках вздовж однієї прямої, що виявляється у збільшенні його довжини.
1. Історична назва козацького старшини, який мав право носити обушок (булаву) як символ влади.
2. Рідкісне позначення коваля, який працює обухом молота (протилежність бійця, що працює бойком).
3. Застаріла назва робітника, який займався ручною обробкою металу обухом молота або спеціальним ручним зубилом (обушком).