1. Який має взуття на собі, захищений взуттям (про ноги).
2. Який має певне взуття на собі (про людину).
3. У переносному значенні: забезпечений, матеріально стабільний.
-
розтюковування
Розтюковування — процес розпаковування, розкриття або вилучення вмісту з тюка (великої упаковки, зв’язаної або спресованої партії товару, часто сіна, соломи, бавовни, вовни тощо).
Розтюковування (переносно) — розгляд, детальний аналіз або обговорення якоїсь складної, заплутаної справи, питання чи тексту з метою з’ясування сутності.
-
обутися
1. Надіти на ноги взуття.
2. Перен., розм. Отримати, придбати нове взуття.
-
обутритися
1. (діал.) Стати обутрим, тобто похмурим, хмарним, темним (про погоду, небо).
2. (перен., діал.) Стати похмурим, насупитися, нахмуритися (про вираз обличчя, настрій людини).
-
розтюковувати
1. Розбирати, демонтувати або розкривати вузол, механізм або пристрій, часто з метою вивчення його внутрішньої будови, усунення несправності або ремонту (за аналогією до дії з виробом фірми «Тюк»).
2. Розпаковувати, розгортати щось упаковане, зв’язане в тюк.
-
розтюковуватися
1. (розм.) Розпаковуватися, розгортатися, звільнятися від упаковки, тюків або щільно згорнутого стану.
2. (перен., розм.) Розкриватися, ставати відомим, виявлятися (про почуття, наміри, таємниці тощо).
3. (перен., розм.) Розслаблятися, втрачати зібраність, ставати менш зосередженим або дисциплінованим.
-
обутріти
1. Стати більш тугоплавким, набути властивості витримувати високу температуру без розплавлення або руйнування (про матеріали, переважно метали та сплави).
2. Стати більш стійким, загартованим, витривалим (переносно, про людину, характер тощо).
-
розтюкувати
1. Розбити, розтрощити, розчавити щось тверде ущент, часто з гучним звуком.
2. Розгромити, жорстоко побити когось; завдати поразки у сутичці.
3. Розтратити, марно витратити гроші або майно.
-
обутрітися
1. (розм.) Стати більш тверезим, протверезіти після стану сп’яніння.
2. (перен.) Прийти до тями, опам’ятатися після сильного емоційного збудження, замішання або захоплення.
-
обух
1. Товста, тупа частина сокири, молота, колуна або подібної знарядини, протилежна лезу.
2. Товстий, затуплений край будь-якого ріжучого знаряддя (наприклад, ножа).
3. Розм. Про тупу, товсту або закруглену частину будь-якого предмета.