обух

1. Товста, тупа частина сокири, молота, колуна або подібної знарядини, протилежна лезу.

2. Товстий, затуплений край будь-якого ріжучого знаряддя (наприклад, ножа).

3. Розм. Про тупу, товсту або закруглену частину будь-якого предмета.

Приклади:

Приклад 1:
ма­буть, обух або довб­ня, а не ва­ре­ник! Не так він від од­но­го за­ма­ху уло­жив то­го ка­ца­па, що в Герш­ка но­чу­вав.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”