Древослів

Словник Української Мови

  • розтягати

    1. Розширювати, збільшувати розміри чогось, тягнучи в різні боки або надаючи форми; робити менш щільним, більш об’ємним.

    2. Розгортати, розкривати щось згорнуте або стисле, витягуючи в довжину або ширину.

    3. Тривало виконувати якусь дію, сповільнювати її перебіг; затягувати в часі.

    4. Розділяти, розподіляти щось (часто гроші, ресурси) на більшу кількість об’єктів або на довший термін, зменшуючи частку.

    5. Розширювати межі, межі поширення чогось, охоплювати нові території або сфери.

    6. У музиці та мовленні: вимовляти або співати звуки, склади повільно, з наголошеним подовженням.

    7. Розтягувати м’язи або зв’язки, завдаючи їм механічного пошкодження; отримувати розтягнення.

  • розтягатися

    1. Розширюватися, ставати довшим або ширшим внаслідок розтягування; втрачати первісну форму та розмір через механічне натягнення.

    2. Розміщуватися, простягатися на значній відстані або площі; займати великий простір.

    3. Тривати надто довго, ставати затяжним у часі (про події, процеси).

    4. Розслаблено лежати, витягнувши тіло; нехтувати зібраністю, стрункістю постави.

    5. Розбавлятися, втрачати насиченість, концентрованість (про рідини, суміші).

  • обушок

    1. Зменшувальна форма до слова “обух”: невеликий обух, тупа сторона леза сокири, молотка чи іншої подібної зброї або знаряддя.

    2. Розмовна назва невеликого пагорба, горба, округлої височини, часто вживана в топонімах (наприклад, у назвах місцевостей).

    3. У техніці та промисловості — деталь, виступ або пристрій на інструменті або машині, що має форму, схожу на обух (наприклад, обушок долота, обушок клепального молотка).

  • розтягливий

    1. Який має властивість розтягуватися, піддаватися розтягуванню; еластичний.

    2. Який триває довго, повільно; одноманітний, повільний (про мову, спів, звуки тощо).

    3. Який вимовляється з повільним, довгим звучанням голосних (про вимову, наголос).

  • обханючити

    1. (діал., рідк.) Уважно оглянути, обстежити щось, прискіпливо роздивитися.

    2. (діал., рідк.) Обійти, об’їхати навкруги, здійснити обхід чогось.

  • розтягливість

    1. Властивість фізичних тіл (матеріалів, предметів) змінювати свою форму під дією зовнішніх сил і повертатися до початкового стану після припинення цієї дії; пружність, еластичність.

    2. Здатність до подовження, розширення у просторі або часі; продовжуваність, тривалість.

    3. Перен. Нечіткість, невизначеність меж, умов або трактування; здатність до різних тлумачень.

  • обханючитися

    Обханючитися — діалектне дієслово, що означає стати ханькою (бруднулею, неохайною людиною), забруднитися, перепачкатися.

  • розтягнений

    1. Який має збільшені розміри у довжину або ширину внаслідок розтягування; витягнутий, подовжений.

    2. Про звук, склад або слово: який вимовляється повільніше, з більшою тривалістю, ніж зазвичай; протяжний.

    3. Який триває надто довго; затягнутий у часі.

  • обханючувати

    Обханючувати — у власних назвах (географічних, прізвищах тощо) замінювати літеру “х” на літери “г” або “ґ” з метою наближення вимови до мови-оригіналу або відповідно до певних історичних чи літературних норм.

  • розтягненість

    1. Властивість за значенням дієслів “розтягнути”, “розтягнутися” — здатність до розтягування, стан розтягнутого чогось; витягнутість у просторі.

    2. Фон. Артикуляційна характеристика звука, що вимовляється з уповільненим переходом від початкової фази до кінцевої, що надає йому тривалого, “розтягнутого” звучання.

    3. Перен. Надмірна повільність, затяжність у часі; недостатня динамічність (про процес, дію, виклад думок тощо).