Словник Української
1. Надати чому-небудь хиткого, нестійкого положення; похитнути, розгойдати.
2. Переносно: послабити, зробити менш міцним, стійким, порушити цілісність чого-небудь (наприклад, системи, організації, здоров’я).
3. Розмовне: викликати сумніви, похитнути впевненість у чомусь.
1. Втратити стійкість, почати хитатися з боку в бік; стати нестійким, нетвердим.
2. Переносно: втратити внутрішню стійкість, рівновагу; стати непостійним, неврівноваженим (про психічний стан, віру, переконання тощо).
3. Розмовне: втратити колишню міцність, міцну спорідненість; стати розхлябаним, розсіяним (про колектив, організацію, дисципліну).
1. Дія за значенням дієслова “розхитувати” — надання коливальних рухів чомусь, що мало стійке положення; похитування з боку в бік.
2. (переносно) Послаблення, підрив стабільності, цілісності або авторитету чогось (наприклад, системи, дисципліни, здоров’я).
1. Надавати чомусь хитаючого руху, змушувати коливатися з боку в бік або вперед-назад.
2. Перен. Послаблювати, робити менш міцним, стійким, порушувати цілісність або стабільність чогось (наприклад, авторитету, здоров’я, дисципліни).
3. Розг. Сильно турбувати, хвилювати когось, виводити з психологічної рівноваги.
1. Починати хитатися з боку в бік, втрачати стійкість, ставати нестійким, нестійко качатися.
2. Перен. Втрачати міцність, стабільність, починати піддаватися сумнівам, похитнутися (про віру, переконання тощо).
3. Розмовне. Втрачати дисципліну, ставати неслухняним, переставати коритися.
1. Відстань між двома сусідніми однорідними предметами (наприклад, кроками, зубцями, нитками різьби), що вимірюється по прямій лінії.
2. Відстань між осями коліс або гусениць транспортного засобу.
3. Розташування, напрямок чого-небудь, що розходиться в різні боки (наприклад, вулиць, доріг, балок).
4. Розбіжність, незгода в думках, поглядах, інтересах.
5. (заст.) Витрата, витрачання матеріальних цінностей, коштів, енергії тощо.
1. Який стосується розходження, роз’єднання або розташування у різних напрямках (про лінії, шляхи тощо).
2. У техніці: такий, що регулює, витрачає або відводить щось (наприклад, про клапан, патрубок).
3. У фінансах: який стосується витрачання коштів, витрат; витратний.
1. (іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, яка відповідала за збір податків, судових мит, а також за адміністративне управління певною територією (волостю, повітом); збирач податків, митник.
2. (іст.) У запорозькому козацтві — особа, відповідальна за господарські справи, постачання та розподіл продовольства, амуніції та іншого майна в курені або війську; інтендант, економ.
3. (перен., рідко) Той, хто розтрачує, марно витрачає майно або кошти; марнотрат.
1. Розлити рідину (переважно під час пиття або перенесення), обляпати щось нею через необережність або незграбність.
2. Розбавити, зробити надто рідким, розвести водою або іншою рідиною (про їжу або напій).
3. Перен. Розтягнути у часі, виконувати повільно, без енергії, недбало; розпустити, розбалакати.
1. Розлитися, пролитися через необережність (про рідину).
2. Розм’якнути, розкиснути від надмірної вологи або тривалого перебування у воді.
3. Перен., розм. Стати млявим, нездатним до рішучих дій; розпуститися, розніжитися.