Словник Української Мови
1. Процес утворення гілок, відгалужень; розділення на окремі частини, напрями або галузі.
2. Результат такого процесу — система гілок, відгалужень; мережа, що складається з основної лінії та відходять від неї частин (наприклад, розгалуження доріг, трубопроводу, нервів).
3. (перен.) Ускладнення, поява нових елементів, аспектів або напрямів у розвитку чогось (наприклад, розгалуження сюжету, ідей, організаційної структури).
1. Який має багато гілок, відгалужень; що складається з численних частин, напрямів, що розходяться від основного.
2. Складний за будовою, що охоплює багато елементів або аспектів; розгалужений.
Який стосується розгалуження або призначений для нього; такий, що відгалужується, утворює розгалуження.
У техніці, інформатиці: який пов’язаний з розгалуженням електричних, логічних чи інших систем, процесів або алгоритмів (наприклад, розгалужувальна коробка, розгалужувальна схема).
1. Такий, що може розгалужуватися, розділятися на окремі частини, напрями або гілки; здатний до розгалуження.
2. (У техніці, інформатиці) Такий, що має структуру, в якій один елемент (вузол, процес, сигнал) може породжувати два або більше наступних; що характеризується наявністю розгалужень.
1. Процес утворення гілок, відгалужень; розділення на окремі частини, напрями або галузі.
2. У біології — тип вітвлення, при якому бічні осі перевершують у розвитку головну.
3. У техніці, інформатиці та телекомунікаціях — створення розгалуженої структури (наприклад, мережі, трубопроводу, алгоритму); точка в програмі або схемі, де потік розділяється на два або більше альтернативних шляхи.
1. Розділяти на гілки, відгалуження; утворювати розгалуження (про рослини, органи, системи тощо).
2. Розподіляти, розчленовувати на окремі частини, напрями, відділи; ускладнювати структуру чогось, додаючи нові елементи.
3. У програмуванні та інформатиці — створювати в програмі або алгоритмі точки, де обчислювальний процес може піти різними шляхами залежно від певних умов.
1. Про гілки, коріння, жили тощо: розходитися, розділятися на кілька гілок, відгалужень; утворювати розгалуження.
2. Перен. Розширюватися, поширюватися в різних напрямках, охоплювати нові галузі, сфери; ставати складнішим за структурою.
3. Про шлях, дорогу, річку тощо: розділятися на кілька окремих напрямків, русел, потоків.
Пристрій або компонент у технічних системах (електричних, мережевих, трубопровідних тощо), призначений для розподілу, розгалуження основного потоку (електричного сигналу, даних, рідини) на кілька незалежних напрямків.
Елемент у програмуванні або обчислювальній техніці, який забезпечує розгалуження логіки виконання програми (наприклад, умовний оператор if або switch) або розподіл потоку даних.
1. (про структуру, систему, мережу) Такий, що має багато відгалужень, складний за будовою, що розподіляється на окремі гілки або напрями.
2. (перен., про процес, явище) Такий, що розвивається у різних, часто непередбачуваних, напрямах; що ускладнюється або породжує низку наслідків.