Словник Української Мови
Розв’ючитися — діал. (перев. про коня) стати в’ючним, звикнути до перенесення в’юків; набути навичок спокійно носити поклажу.
Розв’ючитися — діал., перен. стати кволішим, менш енергійним, втратити колишню гартованість або запал через важку, одноманітну працю або важкі життєві обставини.
Процес або дія за значенням дієслова “розв’ючувати(ся)”: звільнення від в’юків, розпаковування речей, знятих з в’ючних тварин.
Переносно: позбавлення від надмірного навантаження (фізичного, психологічного), обтяжливих обов’язків або турбот.
Розв’ючувати — (спец., заст.) розпаковувати, розгортати в’юк (вантаж, упакований для перевезення на спині тварини або людини).
Розв’ючуватися — (розм.) ставати в’ючним, звикати до перенесення вантажів, набувати витривалості та навичок для тривалих переходів з поклажею (про тварин, перев. про коней або в’ючних тварин у горах).
Розв’ючуватися — (перен., розм.) набувати досвіду, витривалості, загартовуватися в подоланні труднощів, важкої роботи або життєвих випробувань (про людей).
1. Який був звільнений від пут, вузлів, зав’язок; звільнений, визволений.
2. Який був дозволений, вирішений, знайшов свій кінець або розв’язання.
3. Про людину: який звільнився від якихось зобов’язань, обмежень; вільний, незалежний.
4. У математиці: про задачу, рівняння тощо — який має знайдене рішення або відповідь.
1. Дія за значенням дієслів “розв’язати”, “розв’язувати”; результат такої дії — звільнення від вузла, зв’язки, пута.
2. Знаходження відповіді на поставлене запитання, вихід із складного становища, подолання труднощів; вирішення проблеми, завдання.
3. Математичний термін: результат, відповідь у задачі, рівнянні, прикладі тощо; значення невідомого, що задовольняє задані умови.
4. Зняття заборони, обмеження; надання права, дозволу на щось.
5. У літературознавстві та мистецтві: заключна частина сюжету, розвитку конфлікту, що настає після кульмінації; фінал, розв’язка.
1. Звільнити від вузла, від того, що було зав’язане; розпустити, розкрутити.
2. Привести до кінця, завершити щось складне, знайти рішення, вихід із проблеми, ситуації.
3. Дати дозвіл, санкцію на початок якихось дій (часто військових або конфліктних); ініціювати активні дії.
4. У математиці, техніці: знайти невідомі величини, виконати необхідні обчислення для отримання результату.
5. Зробити вільним, необмеженим у русі, звільнити від чогось, що стримувало.
1. Розпочати гавкати, загавкати (про собак).
2. Перен. Розпочати голосно, різко або злісно кричати, лаятися; розлаятися.
1. Який має багато гілок, відгалужень; що складається з численних розходяться у різні боки частин.
2. Складний за будовою, що складається з багатьох взаємопов’язаних частин, підрозділів тощо; розгалужений.
3. Про систему, мережу: що охоплює велику територію або сферу, має багато відділень, пунктів, ланок.
1. Властивість або стан того, що має багато галузей, відгалужень, складових частин або напрямів розвитку; складність структури, що утворена множиною взаємопов’язаних елементів.
2. У біології — характеристика рослин, кровоносної, нервової чи іншої системи організмів, що полягає в наявності численних відгалужень від основного стебла, судини, стовбура тощо.
3. У техніці, інформатиці та теорії систем — властивість мережі, схеми, алгоритму, організаційної структури мати ієрархічну або розподілену будову з багатьма рівнями та взаємозв’язками між окремими ланками.