Словник Української Мови
1. Розсунути, розкрити навстіж, відкрити щось зачинене (двері, вікно тощо).
2. Розкрити, розгорнути щось згорнуте, складене або стисле (наприклад, папку, рулон, кулак).
3. Розкрити, відкрити для огляду, використання або доступу (наприклад, місцевість, краєвид, перспективу).
4. Розпочати, започаткувати, дати початок якійсь діяльності, процесу (наприклад, розворити торгівлю, бійку).
1. Розкритися, розчинитися навстіж (про двері, вікно тощо).
2. Розкритися, розквітнути (про квіти, пуп’янки).
3. Перен. стати більш доступним для сприйняття, відкритися (про почуття, думки, внутрішній світ).
1. (розм.) Стати воркуватим, почати воркувати; набути ознак воркування (про голубів та інших птахів).
2. (перен., розм.) Почати говорити тихо, ніжно, ласкаво, часто з відтінком інтимності.
1. Дія за значенням дієслова “розвертати” або “розвернути”; зміна напрямку руху, положення чого-небудь на протилежний або в інший бік.
2. Місце, де можна змінити напрямок руху на протилежний (на транспортній магістралі, залізниці тощо).
3. У поліграфії: дві суміжні сторінки розгорнутого друкованого видання (книги, журналу), що утворюють єдине ціле за змістом та оформленням.
4. У військовій справі: зміна фронту військ, угруповання сил для дій у новому напрямку; різка зміна політичного курсу, поглядів, ставлення до чого-небудь.
5. У техніці: положення літака, судна або іншого об’єкта під час виконання маневру зі зміною курсу на 180 градусів.
1. Який може розвертатися, призначений для розвороту (про транспортний засіб або його частину).
2. Який дозволяє змінити напрям руху на протилежний (про ділянку дороги, колію тощо).
3. У техніці: такий, що забезпечує поворот, зміну положення або напрямку роботи механізму.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі (сучасна адміністративно-територіальна належність може потребувати уточнення).
2. (рідко, заст.) Місце, де дорога або шлях різко повертає, звивина; розвилка, роздоріжжя.
Розпушитися, стати пухнастим, обрости волоссям або пір’ям, набути пишного, розкуйовдженого вигляду (про волосся, пір’я, хутро тощо).
Перенісне значення: стати роздратованим, розгніваним, розлютуватися; розпалитися, розгорітися (про почуття).
1. Який перебуває у стані збудження, хвилювання, занепокоєння; схвильований, зворушений.
2. Який викликав хвилювання, збудження; занепокоюючий, тривожний.
1. Рідкісне, поетичне: стан збудження, хвилювання, тривоги; метушня, сум’яття.
2. Застаріле: дія за значенням дієслова “розворушити”; порушення спокою, заколот.