1. Який перебуває у стані збудження, хвилювання, занепокоєння; схвильований, зворушений.
2. Який викликав хвилювання, збудження; занепокоюючий, тривожний.
розворушений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вітер зривав з-під кінських та верблюжих копит розворушений пісок, боляче сік обличчя. Врешті з піщаних горбів Юрій побачив Чигирин.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прикментик () |