Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “розгадати”; результат такої дії — розв’язання чогось складного, незрозумілого, знаходження відповіді на загадку, таємницю або проблему.
2. Те, що пояснює, роз’яснює суть, причину або справжній зміст чогось; ключ до розуміння.
3. Розв’язка, кульмінаційний момент у художньому творі (особливо детективному), коли стає відомим, хто є винуватцем або як відбулися події.
1. Особа, яка професійно займається розгадуванням загадок, головоломок, криптограм або складних логічних завдань.
2. Автор, складач загадок, головоломок або кросвордів.
3. (переносно) Той, хто здатний знаходити розв’язок складних життєвих, наукових або детективних ситуацій; розплутувач таємниць.
Розгадниця — власна назва українського народного обряду, що відбувається вночі напередодні Різдва (24 грудня за старим стилем) і супроводжується гаданням, співом колядок та щедрівок, а також ритуальними діями, спрямованими на передбачення майбутнього та забезпечення добробуту.
Розгадниця — власна назва українського народного обрядового печива (частіше у формі тварин або сільськогосподарських знарядь), яке випікається та використовується під час однойменного різдвяно-новорічного обряду.
Процес або дія за значенням дієслова “розгадувати”; розв’язання чогось складного, незрозумілого, знаходження відповіді на загадку, шифр, ребус тощо.
Розуміння, осмислення чогось прихованого, таємного або складного для сприйняття (наприклад, розгадування сну, намірів, характеру людини).
У математиці, логіці, інформатиці — процес знаходження розв’язку задачі, рівняння, коду або головоломки.
1. Знаходити розв’язок чогось складного, незрозумілого; розуміти суть, причини або механізм явища, вчинку, загадки тощо.
2. Розшифровувати, з’ясовувати зміст чогось закодованого, написаного таємним письмом або важкого для сприйняття.
3. Розплутувати, з’ясовувати складні, заплутані обставини, зв’язки між подіями або фактами.
1. (про загадку, таємницю, складну проблему) Ставати зрозумілим, знаходити своє пояснення, розв’язання; розкриватися.
2. (про сюжет, інтригу) Поступово ставати ясним, відкриватися перед слухачем або читачем у процесі розвитку подій.
3. (перен., рідко) Розплутуватися, приходити до ладу (про думки, плани тощо).
1. Розпочинати багато й довго говорити на якусь тему, часто з захопленням або надмірно детально.
2. Розмовляти вільно й безсторонно, розкривати свої думки або почуття в розмові.
3. (перен., розм.) Починати діяти швидше, ефективніше або з більшим ентузіазмом (про механізм, процес тощо).
Який перебуває у стані сильного збудження, галасує, шумно виражає свої емоції (переважно радість, захоплення).
Який характеризується галасом, шумом, гучними й емоційними вигуками (про натовп, місце, атмосферу).
1. Почати голосно й багато галасувати, кричати, шуміти; розшумітися.
2. Перен. Розпочати бурхливу, шумну діяльність, дискусію тощо; активізуватися, заговорити багато й голосно (про групу людей).