Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Р

  • розворений

    1. (про обличчя) такій, що має широкі, розкриті риси; повний, широколиций.

    2. (про тварину, перев. коня) такий, що має широку, розвинену грудь.

  • розв’язатися

    1. Звільнитися від чогось, що стягувало, зв’язувало; стати вільним, нестягненим (про вузол, шнурки, пояс тощо).

    2. Перен. Позбутися чогось обтяжливого, прикрого; звільнитися від якихось зобов’язань, утруднень.

    3. Про ситуацію, конфлікт, проблему тощо: знайти свій вихід, завершитися, прийти до кінцевого результату (зазвичай позитивного).

    4. Розкритися, проявитися в повній мірі (про здібності, талант тощо).

    5. Заст. Розпастися, розірватися на частини; прийти в непридатність.

  • розв’язка

    1. Рішення, завершення якої-небудь справи, ситуації; розв’язання складного питання, конфлікту, особливо у художньому творі.

    2. У техніці, будівництві: конструктивний елемент (з’єднання, вузол, деталь), що забезпечує можливість відносного переміщення частин конструкції або компенсує їх деформації (наприклад, температурні).

    3. У літературознавстві та драматургії: заключна частина сюжету, наступна після кульмінації, в якій розкриваються наслідки розвитку подій і конфлікту, показується його результат.

  • розв’язний

    1. Який виявляє надмірну свободу в поведінці, вчинках, нестриманий, зухвалий.

    2. Який не відповідає вимогам моралі, пристойності; непристойний, безсоромний.

  • розв’язність

    1. Властивість за значенням прикметника “розв’язний”; нахабство, зухвалість, безсоромність у поведінці, словах або вчинках.

    2. Рідкісне, застаріле: властивість за значенням прикметника “розв’язний” у значенні “такий, що легко розв’язується, розпускається”; стан розв’язаного, вільний рух.

  • розв’язно

    1. (про поведінку, манеру триматися) Нестримано, зухвало, з відсутністю почуття такту та сорому; вільнодумно, зухвало.

    2. (застаріле) Вільнодумно, вільнодумськи; у спосіб, що виражає вільнодумство або вільні погляди.

  • розв’язок

    1. Дія за значенням дієслова “розв’язати”; результат такої дії — усунення чогось зв’язаного, скріпленого, а також звільнення від зобов’язань, обіцянок.

    2. Заключна частина художнього твору (особливо драматичного), де вирішується конфлікт, пояснюється доля героїв після кульмінації; фінал, розв’язання сюжету.

    3. Відповідь, спосіб, результат розв’язання якоїсь задачі, проблеми, питання; знайдене рішення.

    4. У математиці, техніці: результат, числові або інші дані, що задовольняють умови задачі, рівняння, системи рівнянь.

    5. Заст. У мовленні: вільність, сміливість у поводженні, відсутність сором’язливості; розв’язаність.

  • розв’язувальний

    1. Який має здатність розв’язувати, вирішувати щось, спрямований на знаходження розв’язку.

    2. У математиці, логіці та інформатиці: призначений для знаходження розв’язку задачі, рівняння або проблеми; такий, що дозволяє знайти відповідь.

  • розв’язуваний

    1. Такий, що може бути розв’язаний, вирішений; піддатливий знаходженню рішення, відповіді.

    2. У математиці, інформатиці: такий, для якого існує алгоритм або метод точного розв’язання в скінченну кількість кроків (про задачу, рівняння, проблему).

  • розв’язуваність

    1. Властивість або стан того, що може бути розв’язане, вирішене; можливість знайти рішення, відповідь або вихід із ситуації.

    2. У математиці, логіці та теорії систем — властивість задачі, рівняння, теореми або проблеми мати рішення, яке може бути знайдене за допомогою певних методів або алгоритмів.