Значення
-
Властивість або стан того, що може бути розв’язане, вирішене; можливість знайти рішення, відповідь або вихід із ситуації.
-
У математиці, логіці та теорії систем — властивість задачі, рівняння, теореми або проблеми мати рішення, яке може бути знайдене за допомогою певних методів або алгоритмів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розв'язуваність, р. розв'язуваності, д. розв'язуваності, з. розв'язуваність, о. розв'язуваністю, м. розв'язуваності, к. розв'язуваносте