Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “розв’язувати”; процес знаходження відповіді, рішення, способу виходу з якоїсь ситуації або результату обчислення, особливо у математиці, логіці, техніці.
2. Результат такої дії; готове рішення, відповідь на задачу, проблему або питання.
3. У техніці та механіці — зняття, послаблення або скасування зв’язку, з’єднання, фіксації чогось; приведення механізму або вузла у неробочий, вільний стан.
1. Розплутувати, звільняти від вузла або від того, що було зав’язане, зв’язане.
2. Знаходити рішення, відповідь на щось; вирішувати якесь завдання, проблему, питання.
3. Здійснювати розв’язку, демонтаж чогось складного або з’єднаного.
4. Дозволяти, давати дозвіл на щось; скасовувати обмеження, заборону.
5. У математиці, інформатиці тощо: знаходити невідомі величини, результати обчислень або виконувати алгоритм для отримання результату задачі.
1. Ставати розв’язаним, звільнятися від зав’язки, вузла; розпускатися (про вузол, шнурки тощо).
2. Перен. Знаходити вирішення, діставати відповідь; ставати зрозумілим, з’ясовуватися (про задачу, проблему, загадку).
3. Перен. Дозволятися, приходити до кінця, завершуватися (про конфлікт, напружену ситуацію).
4. Розк. Розпадатися, руйнуватися через втрату зв’язків, цілісності (про організацію, колектив).
1. Особа, яка займається розв’язанням складних завдань, проблем або головоломок; той, хто знаходить рішення.
2. У математиці, інформатиці та техніці — алгоритм, програма або пристрій, призначений для автоматичного знаходження розв’язку певного класу задач (наприклад, рівнянь, криптографічних шифрів, логічних головоломок).
3. У контексті ігор (особливо рольових або настільних) — персонаж, детектив або герой, чиєю ключовою функцією є розгадування таємниць, розплутування складних ситуацій.
1. (у логіці та математиці) Такий, що містить остаточне рішення проблеми або доведення теореми; ключовий, вирішальний для завершення міркування чи обчислення.
2. (у шаховій термінології) Такий, що безпосередньо веде до мату або досягнення вирішальної переваги; матуючий або виграшний (про хід, комбінацію).
Розв’язь — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.
1. Почати голосно й тривало гавкати (про собак або інших тварин, що гавкають).
2. Перен., розм. Розпочати голосно, різко та безладно сперечатися, лаятися; завзято й тривало обговорювати щось із пристрастю.
1. Такий, що розшифрований, з’ясований, став зрозумілим; той, чию таємницю, загадку, код або сенс було виявлено.
2. (У переносному значенні) Такий, чиї думки, наміри, характер або почуття стали повністю зрозумілими для інших.
1. Знайти правильну відповідь, розв’язати щось складне або загадкове; з’ясувати таємницю, прихований зміст.
2. Правильно прочитати, розібрати щось важко розбірливе (напис, шифр тощо).
3. Пізнати, зрозуміти внутрішній світ, наміри, почуття людини.
1. (про загадку, таємницю, складну проблему) Стати зрозумілим, отримати пояснення, перестати бути загадкою; розкритися, прояснитися.
2. (перен., розм.) Про людину: стати відкритим, зрозумілим для інших у своїх думках, почуттях або намірах; розкрити душу.