розв’язуючий

1. (у логіці та математиці) Такий, що містить остаточне рішення проблеми або доведення теореми; ключовий, вирішальний для завершення міркування чи обчислення.

2. (у шаховій термінології) Такий, що безпосередньо веде до мату або досягнення вирішальної переваги; матуючий або виграшний (про хід, комбінацію).

Приклади вживання

Приклад 1:
Для ітерації 0 розв’язуючий стовпчик – х4, розв’язуючий рядок – х7, розв’язуючий елемент – 15. Крок 4 Складається з операцій заміни базису.
— Невідомий автор, “023 Demidenko Ma Matematichne Programuvannia Tech”

Частина мови: прикментик () |