Словник Української Мови
Буква
1. Постійний природний водний потік, що тече в руслі, яке він сам виробляє, і живиться за рахунок поверхневого та підземного стоку зі свого водозбірного басейну; одна з основних форм рельєфу гідросфери.
2. Великий за розмірами та водністю водний потік (на відміну від струмка або річища).
3. Перен. Велика кількість чогось, що рухається, плине (наприклад, річка людей, річка машин).
Приклад 1:
Поза містом мені доводилося бувати мало (хіба що на городі, який обробляли всією родиною) — з башкирських краєвидів залишилася в пам’яті розлога й спокійна річка Біла, яка виправдовувала свою назву у промінні сонця, що заходить. Лише одного разу нам пощастило побувати досить далеко за містом у фантастично красивій околиці — в аксаківських місцях, де минали «дитячі роки Багрова внука».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння – як сто бегемотячих спин.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”