Словник Української Мови
Буква
1. Постійне природне русло ріки, по якому протікає її водний потік.
2. (у геоморфології) Витягнуте заглиблення в рельєфі місцевості, утворене дією річкової води, яке може бути заповнене водою постійно або тимчасово (наприклад, під час повені або паводка).
3. (переносне) Напрям, шлях, русло розвитку, перебігу явищ, подій, думок.
Приклад 1:
Маю надію, що молоді українські науковці, не скуті догмами, природно увійдуть у річище сучасних літературознавчих теорій, не наслідуючи їх сліпо, а трансформуючи відповідно до своїх питомих проблем і художніх реалій. Свого часу ми аж мовби хизувалися тим, що поминули структуралістський аналіз твору, та внаслідок цього поза увагою лишилося багато невикористаних можливостей пізнання художнього тексту як на мікро-, так і на макрорівні.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”