розхідник

Значення

1. (Історія) –

   (іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, яка відповідала за збір податків, судових мит, а також за адміністративне управління певною територією (волостю, повітом); збирач податків, митник.

2. (Історія) –

   (іст.) У запорозькому козацтві — особа, відповідальна за господарські справи, постачання та розподіл продовольства, амуніції та іншого майна в курені або війську; інтендант, економ.

3. (Економіка) –

   (перен., рідко) Той, хто розтрачує, марно витрачає майно або кошти; марнотрат.

Правопис та відмінювання