Словник Української
1. Втрачати кислі властивості, ставати менш кислим або зовсім некислим (про речовини, продукти харчування тощо).
2. Перен. втрачати енергію, бадьорість, життєвий тонус; ставати млявим, апатичним, засмученим.
3. Розм. про погоду: ставати менш морозною, холодною; відлигати, пом’якшуватися (часто з таненням снігу).
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
2. Застаріла назва роздвоєння, розгалуження, розколювання (наприклад, стовбура дерева, дороги).
3. У техніці — деталь, елемент конструкції у вигляді роздвоєної, розгалуженої частини (наприклад, розкіл труби).
1. Розділяти, роз’єднувати кільця, ланки, що були з’єднані між собою; розбирати на окремі кільця або ланки.
2. Перен. Розривати, порушувати щільний зв’язок, єдність чогось; розчленовувати.
1. Втрачати форму кільця, розкручуватися, розпрямлятися (про щось звивисте, скручене).
2. Розпадатися на окремі частини, втрачати цілісність, зв’язність (переносно, про явище, процес, угруповання тощо).
1. Технічний термін для позначення елемента конструкції (бруса, металевого профілю тощо), встановленого похило між вертикальною та горизонтальною частинами для надання жорсткості та міцності каркасу.
2. У розмовній мові — широка, розчепірена постава ніг або шикування людей у такий спосіб; розставлені в стійці ноги.
3. Переносно — надмірна розкішність, пишність, розмаїття чогось (зазвичай у стосунках до стилю життя, оздоблення).
1. (про конструкції, споруди) Такий, що має розкоси — похилі підкріплювальні елементи, що надають жорсткості та стійкості каркасу.
2. (перен., розм.) Дуже міцний, кремезний, добре складений (про людину або тварину).
1. (діал.) Швидкий, стрімкий рух, біг; розбіг, розгін.
2. (діал.) Високий, крутий берег річки; обрив, яр.
3. (діал.) Глибокий яр, провалля; ущелина.
1. Надмірна витонченість, багатство та пишність у побуті, одязі, харчуванні тощо; предмети, які забезпечують таке життя.
2. Насолода, втіха, задоволення від чогось прекрасного, приємного (часто вживається в переносному значенні).
3. Розкішна, пишна рослинність (у поетичній мові).
1. Який відрізняється розкішшю, багатством, пишністю; дуже дорогий, чудовий, пишний.
2. Дуже гарний, прекрасний, чудовий (про зовнішність, почуття тощо).
3. Надзвичайно рясний, багатий, пишний (про рослинність, врожай).
4. Дуже великий, значний за кількістю, інтенсивністю (про явища природи).
1. Той, хто живе в розкошах, насолоджується розкішшю; багатій, що веде розкішне життя.
2. Рослина з родини ароїдних (Monstera deliciosa), велика тропічна ліана з розсіченими листками та їстівними плодами, яку часто вирощують як кімнатну чи оранжерейну; монстера.