Словник Української
1. Властивість за значенням дієслів “розклепати” та “розклепатися”; стан, коли щось розклепане, роз’єднане або пошкоджене в результаті клепання.
2. Перен. Розгубленість, втрата здатності зосереджуватися, збентежений або пригнічений психічний стан, що виникає внаслідок сильного виснаження, стресу або несподіваних подій.
1. Роз’єднати, розігнувши кінці заклепок, якими було з’єднано металеві деталі.
2. Розібрати, розняти щось, що було міцно збите або зібране (переносно).
3. Розбити, розтрощити, сильно пошкодити ударом (розмовне).
1. Розігнутися, розійтися в місці клепання (про з’єднання, скріплене заклепками).
2. Розпастися, розвалитися, втратити цілісність (переносно, часто про колектив, стосунки тощо).
3. Розкритися, розстебнутися (про одяг, особливо на кнопках або ґудзиках).
1. Роз’єднати, розігнути клепки (заклепки), якими були з’єднані металеві деталі.
2. Розігнути, розплющити кінці цвяхів, болтів, заклепок тощо, що були загнуті або розклепані для кріплення.
3. Перен., розм. Розслабити, знесилити когось; призвести до стану повної апатії, безсилля.
1. Розігнутися, розкритися після клепіння (про металеві предмети, з’єднання).
2. Розхитатися, розігнутися в місці кріплення (про частини механізмів, конструкцій).
3. Перен. Розслабитися, втратити зібраність, дисциплінованість; розгулятися.
1. Технологічна операція або процес кріплення деталей за допомогою заклепок, що полягає в деформуванні (розклепуванні) вільного кінця заклепки для утворення замикаючої головки.
2. Результат такої операції — сформована замикаюча головка заклепки або місце з’єднання деталей заклепкою.
3. Розмовне позначення інструменту (наприклад, спеціального молотка, борідки) або пристрою, що використовується для виконання розклепування.
1. Рідкісна назва для птаха з родини синицеві, що має характерну чорну смугу вздовж грудей; синиця велика (Parus major).
2. Застаріла назва для майстра, який займається розклепуванням (розніманням клепок) металевих конструкцій, з’єднаних заклепками.
Розклепниця — жіночий відповідник до слова “розклепник”: жінка, яка займається розклепкою (роз’єднанням клепаних деталей) у металообробці.
Розклепниця — заст. жінка, яка поширює плітки, неперевірені відомості; брехуха.
1. Технічний процес роз’єднання деталей, з’єднаних заклепками, шляхом зруйнування або видалення заклепок.
2. Переносно: втрата зв’язності, цілісності, монолітності чогось; розпад, дезінтеграція (наприклад, соціальної структури, колективу).
1. Рознімати, роз’єднувати щось, що було з’єднане за допомогою клепок (металевих заклепок).
2. Розбивати, руйнувати клепальний шов або саму заклепку.
3. Перен. Розкривати, виявляти щось приховане, детально досліджувати та аналізувати (наприклад, складну справу, проблему, мотиви вчинків).